Поетична скринька


Вірші Ліни Костенко

19 березня 2023 року  виповнюється 92 роки з Дня народження поетеси




Ліна Костенко. Вірші для дітей. Усе моє все зветься Україна. Спинюся я і довго буду слухать.  Дзвенять у відрах крижані кружальцяВірші Ліни Костенко: «Спинюся я і довго буду слухать»,  «Дзвенять у відрах крижані кружальця», «Усе моє, все зветься Україна», «Я прощаюся з рідним краєм».

Ліна Костенко, Місяць уповні, вірш для дітей

"Вибіг місяць з-за діброви,
погубив на вітрі брови,
заховав за спину руки,
ходить лисий, без перуки..."
(Ліна Костенко)

Ліна Костенко, Перший пароплав, вірш для дітей"Було це вранцi. Я ще трохи спав.
На землю скочив босими ногами,
Як привiтався перший пароплав
Далеко десь з Днiпром i з берегами..."
(Ліна Костенко)

Ліна Костенко, Дощ полив і день такий полив'яний, вірш"Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві..."

(Ліна Костенко)

Ліна Костенко, вірш Пісенька про космічного гостя"Достигають яблука ранети.
Рання осінь листя золотить.
Гарний хлопець з іншої планети,
може, завтра в гості залетить..."

(Ліна Костенко)

Ліна Костенко, вірш Кольорові миші, збірка Вибране

"Давно,
іще в шістсот якомусь році,
ну, цебто більш як три віки тому,
коли носили шпаги ще при боці
і розважали стратами юрму..."
(Ліна Костенко)

Ліна Костенко, збірка віршів для дітей Бузиновий цар, малюнки Вікторії КовальчукЧитайте усі вірші збірки Ліни Костенко для дітей "Бузиновий цар":

"Баба віхола", 
"Бабуся-Ягуся", 
"Березовий листочок", 
"Берізки по коліна у воді", 
"Білочка восени", 
"Бузиновий цар",
"Вербові сережки", 
"Веселий дощ", 
"Вже брами літа замикає осінь", 
"Горобець із білою бородою", 
"Дід Ревило", 
"Заячий карнавал", 
"Здивовані квіти", 
"Зелені дзьобики бруньок", 
"Зимові горобці", 
"Ліс на світанку", 
"Місяць уповні", 
"Мурашки думають про зиму", 
"Осінні хмари, сірі, як слони", 
"Перекинута шпаківня", 
"Перший пароплав", 
"Польові дзвіночки", 
"Пряля", 
"Синички на снігу", 
"Соловейко застудився", 
"Сунички", 
"Телеграма-блискавка", 
"Чародійне слово". 

 



33 вірші про весну, які легко вивчити дітям


Весна – найчарівніша пора року. Символ відродження, нового життя і сподівань. Давайте подивимся, як висловлювали свої почуття до неї українські поети і поетеси. В цій добірці ви знайдете вірші про весну і для найменших поціновувачів цієї пори року, і вже для більш дорослих.

1. Вже весна

Вовк ведмедя розбудив:
— Вже весна, гуляти йди!
Виліз велетень з барлогу —
Вовк втікає в ліс від нього.

Олексій Кононенко

2. Телеграма-блискавка

Вночі за вовчими ярами
зайці давали телеграми.
І прочитала так сосна:
"Чекайте квітами Весна".

Ліна Костенко


3. Надійшла Весна

Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
повно гомону, розмови
і пісень в чагарнику

Іван Франко

4. Веснянка

Ішла весна-красна
у синій хустинці.
Несла весна-красна
у скриньці гостинці.
Ягнятам – травицю,
гусятам – водицю,
каченятам – ряску,
а малятам – казку.

Тамара Коломієць

5. Встала весна

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.

Тарас Шевченко

6. Пісня весняних хвилин

Що не днина,
По хвилині
Довша день,
Коротша ніч.
Потихеньку,
Помаленьку
Проганяєм зиму
Пріч!

Валентин Берестов

7. Весна, весна! Радійте, дітки!

Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, –
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, – сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.

Олександр Олесь

8. Чекання

Навесні, коли бузок

Хоче зацвітати,
Виглядає ластівок
Наша біла хата.
Ми подвір'я підмели,
Висіяли квіти,
А весні допомогли
Яблуні білити.
І розчистили струмок,
Що тече з діброви...
До прильоту ластівок
Все у нас готово.

Анатолій Качан

9. Кіт, зима і весна

Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він — зима
Його біла підзива:
Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
Бо я чорний,— каже кіт,—
Я лишаю чорний слід,
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна! —
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!

Микола Вінграновський

10. А ми шпаківні будували

А ми шпаківні будували...
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.
І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі ж співучо-голосні.

Грицько Бойко

11. Весняний дощ

Дощик теплий, дощик синій

Цілий день співав в долині.
І під цей весняний спів
У долині луг зацвів.
В лузі повно квіточок
І маленьких діточок.

Михайло Стельмах

12. Зима і весна

— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.

Спиридон Черкасенко

13. Весна

– Що з весною настає?

– Сніг у полі розтає.
– А чому то так буває?
– Сонце його пригріває.
– Що ж синіє на землі?
– Ніжні проліски малі.
– А що пнеться з-під листа?
– То травичка вироста.
– А над полем що бринить?
– Любий жайворон дзвенить.

Катерина  Перелісна

14. Квітень

Квітень на хмаринку сів,
До нас в гості прилетів.
А за ним, як діточки,
Поспішають квіточки.
Ось конвалії й в’юнки,
Барвінкові килимки,
А кульбабки і дзвіночки —
Малюкам плести віночки.

Олена Коваленко

15. Конвалії

Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!

Марія Познанська

16. Вербові стежки

Біля яру, біля стежки
одягла верба сережки.
Головою хилитала,
потихесеньку питала:
– Де ота біленька хатка,
що гарнесенькі дівчатка?
Хай би вибігли до стежки,
подарую їм сережки.

Ліна Костенко

17. Де поділася весна?

Диво дивне, дивина —
Де поділася весна?
Ми гуртом її шукали
І до сонечка гукали:
«Подивись-но з висоти,
Де нам весноньку знайти?»
Каже сонце: «Ось вона!
Спить у пролісках весна.
По снігах вона блукала,
От у лісі й задрімала.
А тепер я залюбки
До весни зроблю стежки!»
Враз з’явилися струмочки,
Задзвеніли як дзвіночки
По долинах, по ярах
І весні вказали шлях.

Людмила Цілик

18. Весна

Грає сонце промінцями,
Білий сніг стає струмками,
І, співаючи, струмки
Шлях знаходять до ріки.
Річка ширшою стає,
В річці сонце устає,
Біля сонця риболов
Тягне срібний свій улов.

Михайло Стельмах

19. Перші крапельки весни

Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло.
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.

Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам весняним.

 Грицько Бойко

20. Весняні квіти

Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!

Олена Пчілка

21. А в природі вже пахне весною

А в природі вже пахне весною,

Аромат той приємний для всіх.
Білий сніг не лежить вже горою,
А джерельцем співочим побіг.
Щоб очистити землю й омити,
Та прокласти шляхи для весни.
Хоч зима й завертає сердито,
Та весна вже приходить у сни.
Йде весна-королева по світу
І співає на всі голоси,
Та заквітчує землю прогріту,
Творить дивні картини краси.

Надія Красоткіна

22. Весна

Я дивлюся у віконце,

А мене лоскоче сонце:
«Мамо, глянь, іде сніжок,
Де мій теплий кожушок?»

«Так, мій любий, не буває,
Сніг у травні не літає,
То вишневий білий цвіт
Облітає тихо з віт.

Бачиш, сонце землю гріє,
Все довкола зеленіє.
Чуєш, пташечки співають
І веснянку викликають».

Ой який чудовий ранок!

Вийду з мамою на ґанок,
У струмочку біля хати
Буду човники пускати.

Олена Роговенко

23. Сонце сипле квіти

Уже в дітей порожевіли личка,

Уже дощем надихалась рілля.
І скрізь трава,
Травиченька,
Травичка!
І сонце сипле квіти,
як з бриля!

Ліна Костенко

24. Весна

Біжать, біжать хмариночки
По небу в далечінь
І кидають від сонечка
Свою легеньку тінь.
А сонечко всміхаються
Цілує гай і сад,
І в листя одягається
Зелений виноград.
Цвітуть грушки, і вишеньки,
І яблунька рясна, -
Прийшла з теплом і сонечком
Сподівана весна.

Олена Журлива

25. Весняні дарунки

Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.
Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.
По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам — ранки сині
та перші ніжні квіти.
Річкам дарує воду,
зернинам — теплу землю,
а сіячам — роботу,
почесну і веселу.

Анатолій Костецький

26. Травень

По травах шовкових,
Лісах та дібровах
Травень блукає,
На сопілці грає,
І де він проходить –
То там жито сходить,
У садочках пишно
Розцвітають вишні.
В малих козенят,
Веселих ягнят
Прорізались трішки
Молоденькі ріжки.

Олена Коваленко

27. Весна

Ось іде весна ланами,

Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю —
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька —
У сережках вся берізка,
До верби підійде — ба! —
В білих котиках верба.

А як здійме руку вгору
До блакитного простору —
З кожним помахом руки
Линуть з вирію пташки.

Розквітають в луках квіти,
Зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною літо йде!

Наталя Забіла

28. Так починається весна

Знов починається весна!…
Знов починаються дива…
То серед двору із-під снігу
Раптово визирне трава,
То раптом лагідні веснянки
Засіють щоки та носи,
Чи розщебечуться —
Ще зранку! —
Птахи на різні голоси!
А вчора…Вчора…
Що й казати!
Всі веселилися
До сліз:
Славко —
Дражнило й задирака —
Наталці проліски приніс!…
І зовсім це не дивина:
Так починається весна!

Анатолій Костецький

29. Весняні квіти

Хмара дощиком скотилась,
Землю стала напувать,
І малятам захотілось
В полі квітів назбирать.

Сміючись, веселі діти
Свій таночок завели,
Запашні яскраві квіти
У віночки заплели.

Ой ти, веснонько чудова,
Бавить сонце небокрай.
Пісню слухає діброва
І чарує зелен-гай.

Олена Роговенко

30. Пісня про весну

Крап-крап-крап! —дрібні краплинки
Дзвінко падають з дахів.
Крап-крап-крап! — скляні перлинки
Нам дарують ніжний спів:

«Це весна, весна, весна.
Радість всім несе вона!
Ніжна, добра, чарівна,
Свято нам несе весна!»

Я почула спів краплинок —
Мелодійний передзвін.
Я спитала у перлинок,
Що за свято прийде в дім?!

«Це весна, весна, весна.
Радість всім несе вона!
Ніжна, добра, чарівна,
Свято нам несе весна!»

Всім жінкам весна дарує
Свято квітів і тепла,
Радо всім вона готує         
Море радості й добра.         
Т. Корольова

31. Весна

Я дивлюся у віконце,

А мене лоскоче сонце:
«Мамо, глянь, іде сніжок,
Де мій теплий кожушок?»

«Так, мій любий, не буває,
Сніг у травні не літає,
То вишневий білий цвіт
Облітає тихо з віт.


Бачиш, сонце землю гріє,
Все довкола зеленіє.
Чуєш, пташечки співають
І веснянку викликають».

Ой який чудовий ранок!
Вийду з мамою на ґанок,
У струмочку біля хати
Буду човники пускати.
Олена Роговенко

32. Все навколо зеленіє

Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте...


«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
Я і сам не підійду».

Олександр Олесь

33. Так починається весна

Знов починається весна!...

Знов починаються дива...
То серед двору із-під снігу
Раптово визирне трава,
То раптом лагідні веснянки
Засіють щоки та носи,
Чи розщебечуться —
Ще зранку! —
Птахи на різні голоси!
А вчора...
Вчора...
Що й казати!
Всі веселилися
До сліз:
Славко —
Дражнило й задирака —
Наталці проліски приніс!...
І зовсім це не дивина:
Так починається весна!
Анатолій Костецький

ДЛЯ ДІТЕЙ 1-2 КЛАСУ

* * *

Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли всі
на широкій ріці?
Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?
І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.
(Іван Франко)

***

Пісенька-весняночка
Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.
Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
І лунає пісенька скрізь моя:
Батьківщину сонячну славлю я!
(Л. Компанієць)

* * *

Зима і весна
— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.
(С. Черкасенко)

* * *

Квітень
Квітень на хмаринку сів,
До нас в гості прилетів.
А за ним, як діточки,
Поспішають квіточки.
Ось конвалії й в’юнки,
Барвінкові килимки,
А кульбабки і дзвіночки —
Малюкам плести віночки.
(О. Коваленко)

* * *

Конвалії
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!
(М. Познанська)

* * *

Весна
Грає сонце промінцями,
Білий сніг стає струмками,
І, співаючи, струмки
Шлях знаходять до ріки.
Річка ширшою стає,
В річці сонце устає,
Біля сонця риболов
Тягне срібний свій улов.
(М. Стельмах)

ДЛЯ УЧНІВ 3-4 КЛАСУ

* * *

А в природі вже пахне весною,
Аромат той приємний для всіх.
Білий сніг не лежить вже горою,
А джерельцем співочим побіг.
Щоб очистити землю й омити,
Та прокласти шляхи для весни.
Хоч зима й завертає сердито,
Та весна вже приходить у сни.
Йде весна-королева по світу
І співає на всі голоси,
Та заквітчує землю прогріту,
Творить дивні картини краси.
(Н. Красоткіна)

* * *

Сонце сипле квіти

Уже в дітей порожевіли личка,
Уже дощем надихалась рілля.
І скрізь трава,
Травиченька,
Травичка!
І сонце сипле квіти,
як з бриля!
(Л. Костенко)

* * *

Сонце стукає в віконце.

Ти не спи, як сходить сонце,
Прокидайся — й на зарядку,
А з зарядки та й на кладку,
Через кладку на лужок,
А з лужечка та в садок.
Там лежать граблі, лопата,
То ямки берись копати:
Треба вчасно навесні
Посадити яблуні,
Груші, персики, горіхи
Добрим людям для утіхи
І для цвіту, і для плоду —
На здоров'ячко народу.
(М. Стельмах)

* * *

На луках від цвітінь-краси
Червоно, синьо, жовто, біло.
Палають крапельки роси,
Немов їх сонце запалило.

Гуде пташиним співом ліс,
Та найгучніше в цьому гулі
Виводить іволга свій свист,
Кують бездомниці-зозулі.
(В. Бичко)

* * *

Весна
Біжать, біжать хмариночки
По небу в далечінь
І кидають від сонечка
Свою легеньку тінь.
А сонечко всміхаються
Цілує гай і сад,
І в листя одягається
Зелений виноград.
Цвітуть грушки, і вишеньки,
І яблунька рясна, -
Прийшла з теплом і сонечком
Сподівана весна.
(О. Журлива)

ДЛЯ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ (5, 6, 7 КЛАСИ)

* * *

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
барвінком укрила.
І на полі жайворонок,
соловейко в гаї землю,
убрану весною,
вранці зустрічають...
(Т. Шевченко)

* * *

Весняні пісні
Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і діброви;
Соловейко в садку
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий.
А повітря легке
І проміння палке
В серці мрії роєм підіймають;
І мов сила нова
У грудях прибува,
І в душі якісь співи лунають.
Все збудилось од сну,
Зустрічає весну...
І розкішна природа Вкраїни
У величній красі
Вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.
(В. Самійленко)

* * *

Весняні дарунки
Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.
Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.
По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам — ранки сині
та перші ніжні квіти.
Річкам дарує воду,
зернинам — теплу землю,
а сіячам — роботу,
почесну і веселу.
(А. Костецький)

* * *

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: "Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна".
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
(Леся Українка, "Давня весна")

* * *

Травень
По травах шовкових,
Лісах та дібровах
Травень блукає,
На сопілці грає,
І де він проходить –
То там жито сходить,
У садочках пишно
Розцвітають вишні.
В малих козенят,
Веселих ягнят
Прорізались трішки
Молоденькі ріжки.
(О. Коваленко)

Любовна лірика: вірші

про весну і кохання

Там, де неба блакить, де струмок жебонить,
І цвіркун ні на мить не змовкає,
Де лиш тиша одна, де нікого нема,
Чиясь мрія на когось чекає.
Там у травах густих чийсь загублений сміх
Журно ранок в тумані купає.
Вітер тихо між кіс золотистих беріз
Сам собі про кохання співає.
Линуть ніжні слова, де квітує трава,
Де когось чиясь мрія шукає.
Де квіток ще нема, де луна ще німа,
Хоч так хоче гукнути "Кохаю!"
Не гукне, не гукне – літо швидко мине,
Й посивіє вона самотою.
Без стежок по снігах, чиєсь щастя в сльозах
Буде тихо блукати горою.
(Т. Угрин)


* * *

Сніговій
А весна починається снігом –
Березнево сліпучо-сліпим…
Ще по ньому ніхто не проїхав
І нічого ніхто не зліпив.
Він сьогодні розтане під вечір,
Але зараз, у цей сніговій,
Я люблю снігові твої плечі
І обійми твої снігові...
(О. Лозова)

* * *

Сріблиться дощ в тоненькому тумані,
Як ниточка в прозорім полотні.
А сонце по його блискучій грані
Тече і душу сповнює мені.
Зустрінь мене. Я повен пожадання
Блакитної, мов сон, далечини.
Моїх очей неголосне страждання
Ти поглядом ласкавим зупини.
Моя печаль тебе не поневолить,
А тільки радісний розбудить щем,
Немов цього туману срібна волоть,
Замаєна і сонцем, і дощем.
(Д. Павличко)

* * *

Дівчино, дівчино, де твої крильця?
Небо весняне в сяйві іскриться.
Чи не пора нам летіти, маленька,
В ярій пшениці шукати гнізденька?
Буде в колоссі воно, як у сонці,
Буде гойдаться в моїй колисоньці,
Я ж над тобою спинюся в блакиті,
Співи свої розпочну дзвонковиті.
Всі літаки, всі літаючі блюдця,
Всі вертольоти круг мене зберуться.
– Слухайте, – скажуть залізні і ниці, –
Жайвір співає для жайворониці!
(Д. Павличко)

* * *

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
(Леся Українка)

* * *

Я від сонця заховалась –
а воно мене знайшло!
Де дістало –
цілувало,
поки маком зацвіло,
зашарілось,
завстидалось
і – втекло!
(Н. Трохим)

Сучасні вірші про весну від українських поетів

...весна пробивається золотом
лишає на дереві плями
вкриває імлою скло
вона авітамінозна
проте уперта мов трактор
і репається насіння
і вгору жене хлорофіл
як ми поведемося – хтозна
бо в кожного є ризик-фактор
і завше є фактор іскріння...
(Юрко Іздрик)

* * *

До мого вікна

Підійшла весна.
Розтопилася на шибці
Квітка льодяна.
Крізь прозоре скло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
На моє чоло...
(Д. Павличко)

* * *

Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами -
і заспіває пташка голосна.
Засяють ночі зорями жасминно.
А срібний дощ підніме жалюзі -
півонії, рожеві, як фламінго,
стоять в городі на одній нозі.
(Л. Костенко)

* * *

Прийде весна, говорили вони,
кинемо все й поїдемо звідси.
Заходячи в ніч, як у власні сни,
дістанемось її глибини.
Відстань? Що таке, зрештою, відстань.
(С. Жадан)

* * *

Весна! весна! — від поночі до рання.
Весна — в вікно, на дах, на капелюх,
весна в колючі воронові гнізда,
весна на кригу і від берегів —
на течію, на вир, на чорториї
весна правує серцем, як веслом,
весна збігає і збігають роки,
вже й вечори попереду біжать.
(В. Стус)



* * *

Весна виникала, де тільки могла:
трава на фронтонах, дощі і сухоти,
і тепла бруківка. Весна була зла.
Блукаючі танки і рештки піхоти
вертались nach Osten.
(Ю. Андрухович)

Вірші до Дня рідної мови



Рідна мова в рідній школі

Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова,
Що в єдине нас злила, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
— В рідній школі — рідна мова!
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі.
(Олександр Олесь)

 

Рідна мова

Чи в радості, а чи в журбі,
Ти поклонишся знову й знову
Тому, хто виплекав в тобі
Оцю співучу рідну мову.
Народ цю мову прикрашав,
Беріг від роду і до роду.
І в ній відбилася душа
Мого великого народу.
(Микола Пироженко)

 Краса рідної мови

Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів:
Це квітка ніжна і чудова
З широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод:
Як річка, з роду і до роду,
Там мова з’єднує народ.
(Терень Масенко)


Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
(Дмитро Павличко)


Слова

Плекатимеш мову — цвістимуть слова,
Мов білі черешні весною…
Ростимуть слова, як у квітні трава,
Зігріті любов’ю земною.
Які ж вони чисті, як вічно звучать,
Як птахами в’ються крилато, —
Мов зорі незгасні небесних багать:
Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.
Шануй їх у серці. Ніколи не смій
Святе і високе топтати.
Як жито-пшеницею слова добрі сій —
Рясний урожай будеш мати!
(Володимир Олійник)


Рідна мова

Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, —
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово – крик любови,
Сміх і радість немовляти —
Неповторне слово «Мати» —
Про життя найперше слово…
Друге слово — гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлий, —
Звук «Вітчизни» неповторний
І простий, і предковічний…
Ну, а третє слово — «Мила» —
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…
Перейшов усі світи я —
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово — пісня колискова
Мово — матері уста.
(Іван Багряний)

 ***

Як воду п'ю із чистої криниці,
З-поміж людей вишукую слова.
І наша рідна мова-чарівниця
У віршах повнозвучних ожива.
Цвіте, як квітка маку серед поля.
Дзвенить, як пісня пташки чарівна.
І хоч нелегка в Україні доля,
Та вірю все ж відродиться вона.
І буде людям Україна  мати,
Не мачуха, якою нині є.
І мову рідну будуть шанувати,
Як найбагатіше надбання своє.
(Людмила Савчук)

Любіть рідну мову

Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона, як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
(Федір Пантов)

Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
(Дмитро Білоус)

Мова

Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.
(Валентин Бичко)

Буду я навчатись мови

Буду я навчатись мови золотої...
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене Україна-мати,
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,
В гніві бився блисками, а в любові — рутою!
(Андрій Малишко)

Мова

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
(Максим Рильський)

Рідна мова

Мова кожного народу —

Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина — так, як мати, —
Мова в кожного із нас!
(Любов Забашта)

* * *

 (Володимир Сосюра)

Журавлиний псалом

В тому, певно, є й моя провина,
що для тебе був не кращий час...
Наша мово, мово журавлина, —
повернись із вирію до нас.
Зазвучи! Хай серце відпочине,
спів хай зачарує рідний край.
Наша пісне, пісне солов'їна, —
своїх слів крилатих не втрачай!
Де б не був — додому серце лине.
Де б не жив — все українець ти...
Наша доле, горда, соколина, —
вище хмар насуплених злети!
У долоні упаде пір'їна,
наче лист жаданий від синів.
Позбирай же, ненько Україно,
всіх своїх розкиданих птахів...
(Сергій Цушко)

 



Немає коментарів:

Дописати коментар