23 лютого 2023 року мало би бути великим святом в Україні - 144 роки тому у Києві народився один із провідних авангардистів світу Казимир Малевич. Знаменитий художник ідентифікував себе українцем, жив, працював та викладав тут. Однак, у світі помилково його вважають російським.
Так, у Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва МоМА він все ще підписаний Russian, born Ukraine. В європейських музеях його розглядають лише як частину російського авангарду. Казимир Малевич – не єдиниий митець, якого привласнює собі російська історія мистецтва, а світові музеї та спеціалісти просувають ці "знання" в маси. Адже маргіналізація всієї української історії була і залишається основним наративом Російської імперії. Її задача - показати, що Україна не могла і не може дати світові нічого прогресивного, нового, значущого. І лише метрополія має право на продукування "справжнього" мистецтва. Хоча сама російська влада репресувала та дискримінувала авангардистів, знищувала їхнє мистецтво та забороняла творити.
Україна має відвоювати собі свою історію, зокрема і свій внесок в розвиток сучасного мистецтва. УП.Життя звернулось до мистецтвознавиці і авторки популярного англомовного Twitter про українське мистецтво Оксани Семенік з проханням розповісти про українських художників. Ось історії художників, яких ви можете знати як російських, хоча вони такими не є.
Казимир Малевич (1879, Київ – 1935, Санкт-Петербург)
"Згадували [з Левом Квачевським] Україну. Він та я були українці", – пише у своїй автобіографії Малевич. Здавалося би, вже ця фраза мала б покласти край суперечкам про те, чи був Малевич українцем чи ні. Але окрім автобіографії, де він описував своє дитинство та юність в Україні, він мав багато професійних звʼязків та надихався українським народним мистецтвом.
У тій же автобіографії він згадував: "Село займалося мистецтвом (цього слова я тоді не знав). Словом, воно робило такі речі, які мені дуже подобалися. У цих ось речах і крилася таємниця моїх симпатій до селян. Я з великим хвилюванням дивився, як роблять селянки розписи, і допомагав їм мазати глиною підлогу хат і робити візерунки на печах. Селянки прекрасно зображували птахів, конячок і квіти".
Яскраві кольори українського мистецтва та села, вплинуть згодом на супрематичні концепції Малевича. А мистецтвознавець Дмитро Горбачов зазначає, що супрематизм найбільше схожий на розпис подільських хат. До 17 років майбутній художник жив з батьками, в основному в селах і невеликих містечках, де працювали цукрові заводи – на Поділлі (Ямпіль – до 12 років), на Харківщині (Пархомівка, Білопілля – з 1900-о року), на Чернігівщині (Вовчок, Конотоп – 1893-1895).
 |
| "Супрематична композиція 1" Казимира Малевича (1916) з колекції Мистецького арсеналу |
З 1928-о по 1930-й роки Казимир Малевич викладав у Київському художньому інституті, а також писав статті про новаторство в мистецтві у журнали Нова генерація (Харків) і "Альманах-авангард" (Київ). Як українця та людину, яка була тісно повʼязана із селом, Малевича дуже вразив Голодомор. Він є чи не єдиним художником, який створив роботи присвячені голоду саме в ті роки. І хоча вони датовані іншими роками, мистецтвознавці стверджують, що це було зроблено навмисно, щоб заплутати радянську владу, яка вже пильно стежила за художником. Так, на малюнку олівцем, відомому під назвою "Де серп і молот, там смерть і голод" (цитата з популярної у 1920-30-і роки народної пісні), зображені три фігури, риси обличчя у яких замінені на серп і молот, хрест, труну. Красномовною є також робота "Селянин, що біжить", де ми бачимо хрест, який міг уособлювати смерть, та фігуру чоловіка, яка намагається втекти з села.
У 1930-х Малевич і сам зазнав репресій. З Київського художнього інституту почали звільняти прогресивних викладачів. А поїздки за кордон стали формальними причинами, аби звинувачувати художників у шпигунстві та зраді, як це зробили з Малевичем. Він хотів переїхати до Європи, куди перевіз більшу частину свого архіву. Однак, не встиг.
 |
| Кімната Казимира Малевича на виставці "Революція: російське мистецтво 1917-1932" в Лондоні, в Королівській Академії Мистецтв у 2017 році |
У тому ж 1930-у Малевича викликали на допит в Ленінград. Російські мистецтвознавці, які мали доступи до архівів КГБ зазначають, що на питання про свою національність Малевич відповів, що він українець. Після катувань його здоровʼя погіршилось і 1935 він помер у Ленінграді. Цікаво, що зазвичай у російських книгах про Малевича згадок про катування, звинувачення та допити не буде.
Про Малевича, як українського художника, багато писали мистецтвознавці Тетяна Філевська, Мирослав Шкандрій, Дмитро Горбачов, Жан-Клод Маркаде. Та все ще у більшості музеях світу він вважається російським. В Україні в публічних колекціях зберігається всього три його роботи – в Мистецькому арсеналі, Національному художньому музеї та у Музеї імені Луньова в Пархомівці.
Олександр Ройтбурд
Іван Марчук
Борис Михайлов
Василь Цаголов
Максим Мамсіков
Арсен Савадов
Олег Тістол
Ілля Чічкан
Тіберій Сільваші
Віктор Сидоренко
Немає коментарів:
Дописати коментар